Збірка творів українського прозаїка XX століття Миколи Хвильового . В книзі зібрано три твори автора в жанрі соціально-психологічної прози: повість “Повість про санаторійну зону” та дві новели “Я (Романтика)” і “Сентиментальна історія”. На початку розміщено текст літературознавиці Віри Агеєвої, в якому пояснюється історичний контекст написаних творів та інші підказки, що допоможуть читачеві краще зрозуміти реальність, в якій були написані твори і по-новому поглянути на творчість відомого письменника. “Повість про санаторійну зону” опублікована вперше в 1924-му році. Події твору відбуваються в заміському санаторії де люди лікуються від душевних хвороб. Оповідь ведеться у вигляді щоденника анонімної хворої, яка бере участь подіях та уважно за всім спостерігає доповнюючи свої записи роздумами. Головні герої повісті — колишні революціонери, які переживають крах своїх ідеалів та намагаються знайти себе в жорстокій реальності. В образах персонажів автор зображує моральний стан своїх сучасників: молодих людей, чиї мрії про щасливе майбутнє розбили жахи громадянської війни та зародження тоталітаризму. Новела “Сентиментальна історія” написана в 1928 році. В ній розповідається історія сімнадцятирічної дівчини, на ім’я Б’янка, яка їде із провінції працювати у велике місто. Головна героїня мрійниця та ідеалістка, тому вона важко переживає занепад моралі у сучасному суспільстві і намагається йому протистояти. Автор описує трагедію покоління та використовує багато казково-символічних мотивів, що відображають протистояння різних світоглядів. В новелі “Я (Романтика)”(1924 рік) розповідається про протистояння гуманізму та фанатизму в душі безіменного головного героя. Він чекіст, якому доводиться вбити залишки людяності в собі щоб довести відданість соціалістичній революції. Події відбуваються в маєтку розстріляного шляхтича, де пізніше серед затриманих за агітацію проти комунізму опиняється матір головного героя. В оповіді поєднується реальність та марення головного героя, що яскраво передає душевний стан розколотої особистості.
