«Роби гроші» Террі Пратчетт – це чергова вилазка в Дискосвіт, продовження пригод Вологого фон Ліпвіга, а нова спроба змусити здоровий глузд виграти у системи. Іноді здається, що Пратчетт не вигадував цей світ – він просто заглянув під килим нашого. Все починається із собаки. А точніше – з собаки, яка успадковує банк. Далі – інвестиції, змови, гільдії, големи й конспірації. Ліпвіг змушений грати роль фінансового месії в грі, де валюта – це не довіра, а суцільний абсурд. Тут є фанат монет, який хоче стати кимось на кшталт імператора. Є чиновники, які не здатні розрізнити реальну владу від маріонеткової. І є одна жінка, яка вміє стояти рівно у бурі брехні – навіть коли ця брехня приходить з печаткою держави. Банківські операції тут пахнуть фентезі, а схеми – дотепами. Це роман про світ, де готівка не має покриття, але брехня завжди має підписи. Тут повітря гуде від економічного маразму, а правду подають як фальшивку. Пратчетт затягує читача у круговерть бюрократії, яка танцює на межі абсурду, і додає трохи цинічного сміху – саме стільки, скільки потрібно, щоб не з’їхати з глузду.
