Серце відьми

Женев’єва Ґорнічек не переписує давнину — вона витягує її з мороку й ставить просто перед нами, мов у дзеркалі. «Серце відьми» — не просто нова книга на полиці, це наче древній голос, що оживає в сучасному світі, щоб сказати свою правду. Полум’я і лід, любов і зрада, доля і боротьба — це не фентезі про богів, це хроніка жінки, що зуміла відвоювати у всесвіту себе. Вона вижила, коли її спалили, воскрешала, коли мала згаснути назавжди, і любила там, де на це не залишалось місця. Ангрбода знає, що її діти змінять світ, і вона готова на все, аби світ не змінив їх. А бачення… вони мовчать, але кожне слово у них — загроза. Ця історія не питає дозволу — вона просто розпочинається. І далі — або ти, або кінець. Усе тут пронизано древнім страхом і новою силою. Ліс, у якому приховується кохання, печера, де кується майбутнє, зорі, що пророчать загибель. Але поміж рядків — гімн материнству, волі й відчаю. Це той світ, де боги не всесильні, де любов — це війна, а серце відьми б’ється голосніше, ніж бойові роги Рагнароку. Усе, що здавалося легендою, — поруч, реальне, як подих.