Микола Куліш (1892–1937) літературній діяльності присвятив майже все своє життя — 30 років із 45. Він писав навіть тоді, коли був на Соловках, в ув’язненні. Свою хресну дорогу він пройшов разом із багатьма іншими українськими митцями Розстріляного Відродження. Його розстріляли 3 листопада 1937 року в Сандармоху. П’єси «97», «Комуна в степах» і «Прощай, село» становлять своєрідну трилогію про українське село 1920–1930 років. Драма «97» — за кількістю загиблих від голоду в одному тільки українському селі — була написана 1924 року. Автор надіслав п’єсу до Харківського театру ім. І. Франка, де її було вирішено ставити, але зі значним цензуруванням, зокрема, без згадки про справжній голод в Україні. І навіть у такому вигляді вона мала шалений успіх… До збірки також увійшла п’єса «Отак загинув Гуска», автобіографія письменника й уривки «Із записника»
