Віро вирушає з Києва до Афін, якими марить. Та головна ціль — зазирнути в очі відомому письменнику. Дівчина переконана, що він привласнив її недописаний роман. Та з кожним кроком омріяна Греція перетворюється на пастку. Віро снить про елевсинські містерії, чує гімни забутим богам і бачить те, чого не мало б бути. «Еврідіка мусить померти», — каже їй випадкова жінка на базарі. «Еврідіка мусить померти», — написано кров’ю на будинку під Акрополем. Серце підказує, що вона не випадкова героїня в цій пригоді. Тож героїня наважується на подорож до Греції, де відбудеться презентація книжки Костаса Іпсіландіса. Вона планувала лишень викрити підступного письменника, а натомість опинилася в епіцентрі власних страхів і небезпек орфічного культу. Химерні сни, закарбовані у викраденому рукописі, виявляються чимось більшим і моторошнішим.
